1. Словник української мови в 11 томах

рисячий

РИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до рись¹;

// Такий, як у рисі, який нагадує чим-небудь рись.

Баржі вів пароплав «Старанний», яким командував старий знайомий Хоми, колишній матрос Єфим — тепер Єфим Ілліч, тридцятилітній, квадратний чоловік з рисячими очима, розважливий, статечний і дуже суворий капітан (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 346);

// Зробл. із шкіри рисі.

Взимку козацька старшина носила соболеві, рисячі, лисячі та інші шуби (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рисячий — ри́сячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рисячий — -а, -е. Прикм. до рись I. || Такий, як у рисі, який нагадує чим-небудь рись. || Зробл. із шкури рисі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рисячий — РИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до рись¹. Князь був малого зросту, коренастий, з хитрими і рухливими очима. На плечах мав рисячу шкуру, на голові гостроверху з білого лиса шапку, при боці дорогу шаблю (Б. Лепкий); Мабуть, його налякав вовк або рись. Словник української мови у 20 томах