рисячий
РИ́СЯЧИЙ, а, е.
Прикм. до рись¹.
Князь був малого зросту, коренастий, з хитрими і рухливими очима. На плечах мав рисячу шкуру, на голові гостроверху з білого лиса шапку, при боці дорогу шаблю (Б. Лепкий);
Мабуть, його налякав вовк або рись. Проте, подумав, біля куги давно не видно ні вовчих, ні рисячих слідів (Ю. Мушкетик);
// Такий, як у рисі, який нагадує чим-небудь рись.
Баржі вів пароплав “Старанний”, яким командував старий знайомий Хоми, колишній матрос Єфим – тепер Єфим Ілліч, тридцятилітній, квадратний чоловік з рисячими очима, розважливий, статечний і дуже суворий капітан (М. Горький);
// Зробл. із шкіри рисі.
Взимку козацька старшина носила соболеві, рисячі, лисячі та інші шуби (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рисячий — ри́сячий прикметник Орфографічний словник української мови
- рисячий — -а, -е. Прикм. до рись I. || Такий, як у рисі, який нагадує чим-небудь рись. || Зробл. із шкури рисі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рисячий — РИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до рись¹; // Такий, як у рисі, який нагадує чим-небудь рись. Баржі вів пароплав «Старанний», яким командував старий знайомий Хоми, колишній матрос Єфим — тепер Єфим Ілліч, тридцятилітній, квадратний чоловік з рисячими очима... Словник української мови в 11 томах