ритор

РИ́ТОР, а, ч.

1. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства.

“Отці церкви” вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (з наук.-попул. літ.);

// Оратор, який має хист красномовця.

Корнель, Расін, Мольєр, Вольтер, Гюго, Дюма – це інша річ: про них ми не замислюючись скажемо, що вони, можливо, прекрасні, чудові літератори, віршувальники, митці, ритори, декламатори (з наук.-попул. літ.).

2. заст. Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно.

У нас всякого було народу, не тільки поповичів, тих риторів.., та й панів високовчених (О. Стороженко).

3. У братських школах, духовних семінаріях та академіях – учитель або учень по класу риторики.

Колишній ритор Київської академії, вихований на промовах і політичних трактатах Цицерона та мемуарах Юлія Цезаря.., – стояв на цілу голову вище не тільки за своїх однолітків, а найосвіченіших людей цілого війська (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. ритор — ри́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ритор — див. ОРАТОР.  Словник синонімів Караванського
3. ритор — -а, ч. 1》 У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства. || Оратор, який має хист красномовця. 2》 Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ритор — Пишномовець, див. трибун, оратор, спікер  Словник чужослів Павло Штепа
5. ритор — Оратор, знавець і вчитель риторики; учень класу риторики  Словник застарілих та маловживаних слів
6. ритор — ри́тор (грец. ρήτωρ, від ρητορεύω – виголошую промову) 1. У Стародавній Греції та Римі оратор і учитель красномовства. 2. Промовець, який говорить гарно, але малозмістовно, вдається до штучних прийомів красномовства. 3. Учитель риторики в братських школах на Україні, в духовних семінаріях у Росії.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ритор — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора..  Словник синонімів української мови
8. ритор — Ре́[и́]тор, -ра; -тори, -рів (гр.) ри́тор, рито́рика, ритори́чний; звич. ре́тор, рето́рика, ретори́чний (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ритор — РИ́ТОР, а, ч. 1. У стародавній Греції та стародавньому Римі — оратор і вчитель красномовства. «Отці церкви» вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (Наука.., 1, 1969, 41); // Оратор, який має хист красномовця.  Словник української мови в 11 томах