рицина
РИЦИ́НА, и, ж.
1. Олійна рослина родини молочайних.
Рицина. Орнаментальна рослина до 1,5 м заввишки. Має красиве складне багатолопатеве велике листя на довгих черешках та поверх них рожеві й червоні китиці квіток, а пізніше плодів (з наук. літ.);
Соняшник і рицину рекомендується розміщувати після культур, які забезпечують збереження вологи у глибоких шарах ґрунту (озимі після пару) (з наук. літ.).
2. рідко. Те саме, що Рици́нова (рідко касто́рова) олі́я (див. олі́я).
Іван Іванович затулив собі двома пальцями ніс, щоб не чути запаху, і почав їсти так, наче приймав рицину (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)