рицина
РИЦИ́НА, и, ж.
1. Олійна рослина родини молочайних, з насіння якої одержують касторову олію.
Рицина. Орнаментальна рослина до 1,5 м заввишки. Має красиве складне багатолопатеве велике листя на довгих черешках та поверх них рожеві й червоні китиці квіток, а пізніше плодів (Озелен. колг. села, 1955, 238);
Соняшник і рицину рекомендується розміщувати після культур, які забезпечують збереження вологи у глибоких шарах грунту (озимі після пару) (Хлібороб Укр., 9, 1965, 12).
2. рідко. Те саме, що Рици́нова олі́я ( див. рици́новий).
Іван Іванович затулив собі двома пальцями ніс, щоб не чути запаху, і почав їсти так, наче приймав рицину (Донч., III, 1956, 239).
Словник української мови (СУМ-11)