ровесник
РОВЕ́СНИК, а, ч.
Людина, яка має однаковий з ким-небудь вік.
Вони були одного року народження, ровесники (В. Собко);
Баба стара, а він, Дорошенко, ровесник її, досі вважав себе якщо не молодим, то таким, що життя його тільки на полудень стало... (О. Гончар);
Дувид був Жменяковим ровесником (М. Томчаній);
* Образно. Ось дуб .. Стояв собі невразливий сотні літ, усіх ровесників своїх пережив (Ю. Збанацький);
Урал! Опорний край держави, Сталевих діл коваль-митець, Ровесник вікової слави І слави нашої боєць (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)