ровесниця
РОВЕ́СНИЦЯ, і, ж.
Жін. до рове́сник.
Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (І. Франко);
Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї (О. Гончар);
* Образно. Ровесниця його дзвінких пісень – маленька яблунька переживе поета (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)