ровесниця

РОВЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до рове́сник.

Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (Фр., VI, 1951, 9);

Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї (Гончар, Тронка, 1963, 186);

*Образно. Ровесниця його дзвінких пісень — маленька яблунька переживе поета (Мас., Срібна дорога, 1946, 91).

Значення в інших словниках

1. ровесниця — Одноліток, перевесниця.  Словник синонімів Полюги
2. ровесниця — рове́сниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. ровесниця — [ровесниец'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
4. ровесниця — -і. Жін. до ровесник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ровесниця — РОВЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до рове́сник. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (І.  Словник української мови у 20 томах
6. ровесниця — Рове́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)