ровесник
РОВЕ́СНИК, а, ч. Людина, яка має однаковий з ким-небудь вік.
Вони були одного року народження, ровесники (Собко, Біле полум’я, 1952, 222);
Баба стара, а він, Дорошенко, ровесник її, досі вважав себе якщо не молодим, то таким, що життя його тільки на полудень стало… (Гончар, Тронка, 1963, 210);
Дувид був Жменяковим ровесником (Томч., Жменяки, 1964, 9);
*Образно. Ось дуб.. Стояв собі невразливий сотні літ, усіх ровесників своїх пережив (Збан., Єдина, 1959, 7);
Урал! Опорний край держави, Сталевих діл коваль-митець, Ровесник вікової слави І слави нашої боєць (Мал., Серце.., 1959, 217).
Словник української мови (СУМ-11)