ровесниця
РОВЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до рове́сник.
Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (Фр., VI, 1951, 9);
Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї (Гончар, Тронка, 1963, 186);
*Образно. Ровесниця його дзвінких пісень — маленька яблунька переживе поета (Мас., Срібна дорога, 1946, 91).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ровесниця — Одноліток, перевесниця. Словник синонімів Полюги
- ровесниця — рове́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ровесниця — [ровесниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- ровесниця — -і. Жін. до ровесник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ровесниця — РОВЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до рове́сник. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (І. Словник української мови у 20 томах
- ровесниця — Рове́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)