родимець
РОДИ́МЕЦЬ, мця, ч., розм.
Приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних та породіль, який супроводжується корчами і втратою свідомості.
Уходжу, коли дитина лежить на полу, та так в'ється, так б'ється та кричить, немов на йому [ньому], не доводь господи! родимець... (Панас Мирний);
Пусти!.. Чи бач, як пан Рябка почастував? Коли б йому язик родимець одібрав, Щоб він замість Рябка довіку мав гарчати, А наш Рябко щоб сів за нього в карти грати! (П. Гулак-Артемовський);
– Бодай їх родимець змалечку побив був, як отак хліборобити! – Огир аж одкинувся на спинку стільця (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)