розбагатіти
РОЗБАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Стати багатим.
– А може, й забудеш? Розбагатієш, у Київ Поїдеш з панами, Найдеш собі шляхтяночку, Забудеш Оксану! (Т. Шевченко);
Оврам Роздобудько колись розбагатів, знайшовши десь коло Черкас прадавній золотий скарб (О. Ільченко);
// на що, розм. Придбати, одержати що-небудь.
Одним двигуном не обійдуться, другого доведеться ставити на господарському дворі – качати воду, крутити віялку.., соломорізку й іншу техніку, на яку розбагатіють (Ю. Яновський);
// на чому. Дістати щось як основу для створення багатства, достатку.
– Ніде тепер, паночку, нема легкого хліба. І ваш – тяжкий, мов камінь. Неслава, поговір іде про вас, що дуже ви бідні. То візьміть від мене свій подарунок, може, хоч на ньому розбагатієте (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)