розбагатіти

РОЗБАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати багатим.

— А може, й забудеш? Розбагатієш, у Київ Поїдеш з панами, Найдеш собі шляхтяночку, Забудеш Оксану! (Шевч., І. 1963, 90);

Оврам Роздобудько колись розбагатів, знайшовши десь коло Черкас прадавній золотий скарб (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 258);

// на що, розм. Придбати, одержати що-небудь.

Одним двигуном не обійдуться, другого доведеться ставити на господарському дворі — качати воду, крутити віялку.., соломорізку й іншу техніку, на яку розбагатіють (Ю. Янов., Мир, 1956, 102);

// на чому. Дістати щось як основу для створення багатства, достатку.

— Ніде тепер, паночку, нема легкого хліба. І ваш — тяжкий, мов камінь. Неслава, поговір іде про вас, що дуже ви бідні. То візьміть від мене свій подарунок, може, хоч на ньому розбагатієте (Стельмах, І, 1962, 442).

Значення в інших словниках

1. розбагатіти — розбагаті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбагатіти — -ію, -ієш, док. Стати багатим. || на що, розм. Придбати, одержати що-небудь. || на чому. Дістати щось як основу для створення багатства, достатку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбагатіти — Збагачуватися, збагатіти, позбагачуватися, обагачуватися, обагатіти, пообагачуватися, побагачуватися, побагатіти, див. розживатися, наживати  Словник чужослів Павло Штепа
4. розбагатіти — РОЗБАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати багатим. – А може, й забудеш? Розбагатієш, у Київ Поїдеш з панами, Найдеш собі шляхтяночку, Забудеш Оксану! (Т. Шевченко); Оврам Роздобудько колись розбагатів, знайшовши десь коло Черкас прадавній золотий скарб (О.  Словник української мови у 20 томах
5. розбагатіти — ЗБАГА́ЧУВАТИСЯ (ставати багатим, заможним), БАГАТІ́ТИ, БАГАТІ́ШАТИ (БАГА́ТШАТИ), ЗАМО́ЖНІТИ, НАЖИВА́ТИСЯ (легким, нетрудовим шляхом, за рахунок кого-, чого-небудь). — В кого є золото, той пошану і владу має. Отже, підтримаємо лозунг — збагачуватись!.. (М.  Словник синонімів української мови
6. розбагатіти — Розбагаті́ти, -ті́ю, -ті́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розбагатіти — Розбагатіти, -тію, -єш гл. Розбагатѣть. Так розбагатіла! поли деру та спину латаю. Ном. № 1545.  Словник української мови Грінченка