розбалувати
РОЗБА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що, розм.
1. Надмірно пестячи когось, потураючи чиїм-небудь бажанням, примхам, зробити його неслухняним, вередливим.
Старі дуже любили свою дитину, годили їй, як болячці печеній, та й розбалували так, що вона орудувала батьком та матір'ю, неначе наймитами (О. Стороженко);
Не надивиться [ятрівка] на свого Ігнася: .. так хлопця розбалувала, що пальцем його торкни – верещить (Грицько Григоренко);
// Морально розбестити кого-небудь, зробити свавільним, розпущеним, не-дисциплінованим.
[Мирон (до Горлова):] Ох, ти, буйвол. Розбалували тебе, чорт, розбалували (Корн., (О. Корнійчук).
2. Виявивши увагу до кого-небудь, зробивши кому-небудь щось приємне, привчити його до цього.
Загородні митарства мені обридли, не хочеться знов іти на циганське життя; розбалували мене Дерижанови (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)