розбалуваний
РОЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до розба́лувати.
2. у знач. прикм. Який розбалувався, став неслухняним, вередливим.
– Болеслава не люблю. – Хакон мав голос розкапризованого, розбалуваного парубчака (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)