розбалуваний

РОЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розба́лувати.

2. у знач. прикм. Який розбалувався, став неслухняним, вередливим.

— Болеслава не люблю. — Хакон мав голос розкапризованого, розбалуваного парубчака (Загреб., Диво, 1968, 387).

Значення в інших словниках

1. розбалуваний — розба́луваний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбалуваний — РОЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розба́лувати. 2. у знач. прикм. Який розбалувався, став неслухняним, вередливим. – Болеслава не люблю. – Хакон мав голос розкапризованого, розбалуваного парубчака (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах