розбалувати

РОЗБА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм.

1. Надмірно пестячи когось, потураючи чиїм-небудь бажанням, примхам, зробити його неслухняним, вередливим.

Старі дуже любили свою дитину, годили їй, як болячці печеній, та й розбалували так, що вона орудувала батьком та матір’ю, неначе наймитами (Стор., І, 1957, 35);

Не надивиться [ятрівка] на свого Ігнася: ..так хлопця розбалувала, що пальцем його торкни — верещить (Григ., Вибр., 1959, 110);

// Морально розбестити кого-небудь, зробити свавільним, розпущеним, не-дисциплінованим.

[Мирон(до Горлова):] Ох, ти, буйвол. Розбалували тебе, чорт, розбалували (Корн., ІІ, 1955, 31).

2. Виявивши увагу до кого-небудь, зробивши кому-небудь щось приємне, привчити його до цього.

Загородні митарства мені обридли, не хочеться знов іти на циганське життя; розбалували мене Дерижанови (Л. Укр., V, 1956, 241).

Значення в інших словниках

1. розбалувати — розба́лувати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбалувати — Розпещувати, розпестити, порозпещувати, розбещувати, розбестити, порозбещувати, попускати, попустити, попопускати  Словник чужослів Павло Штепа
3. розбалувати — РОЗБА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що, розм. 1. Надмірно пестячи когось, потураючи чиїм-небудь бажанням, примхам, зробити його неслухняним, вередливим.  Словник української мови у 20 томах
4. розбалувати — РОЗПЕ́ЩУВАТИ (псувати когось надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами), РОЗБЕ́ЩУВАТИ підсил., РОЗНІ́ЖУВАТИ, ЗНІ́ЖУВАТИ, БА́ЛУВАТИ, ПА́НЬКАТИ розм., МА́ЗАТИ (МА́ЗЬКАТИ) розм. — Док.: розпе́стити, розбе́стити, розні́жити, зні́жити, розба́лувати.  Словник синонімів української мови