розбирач
РОЗБИРА́Ч, а́, ч., спец.
Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини.
Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (з наук.-попул. літ.);
Екіпаж мисливця “Мирний” доставив на китобазу кашалота-велетня вагою понад 40 тонн. Розбирачі виявили в його шлунку живого кальмара (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)