1. Словник української мови у 20 томах

розбирач

РОЗБИРА́Ч, а́, ч., спец.

Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини.

Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (з наук.-попул. літ.);

Екіпаж мисливця “Мирний” доставив на китобазу кашалота-велетня вагою понад 40 тонн. Розбирачі виявили в його шлунку живого кальмара (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбирач — розбира́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розбирач — -а, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбирач — РОЗБИРА́Ч, а́, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини. Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (Наука.. Словник української мови в 11 томах