розбирач
РОЗБИРА́Ч, а́, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини.
Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (Наука.., 5, 1958, 55);
Екіпаж мисливця «Мирный» доставив на китобазу кашалота-велетня вагою понад 40 тонн. Розбирачі виявили в його шлунку живого кальмара (Рад. Укр., 1.I 1965, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбирач — розбира́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- розбирач — -а, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбирач — РОЗБИРА́Ч, а́, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини. Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах