розбиратися

РОЗБИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗІБРА́ТИСЯ, розберу́ся, розбере́шся, док.

1. Вникаючи в подробиці чого-небудь, розглядаючи щось детально, з'ясовувати істину, виносити певне рішення.

– Адміністрація нехай розбирається. Винна Леся Кумач? Розслідуйте (А. Хижняк);

[Трохим:] Чекай, Гавриле, треба розібратись... [Галя:] Нема чого розбирати. Нам остогидло слухати, як ви вихваляєтесь своїми заробітками (О. Корнійчук);

[Панна Мара:] Я скажу вам всю правду: я дочка петлюрівського полковника. [Зарудний:] У штабі розберуться (Ю. Мокрієв);

// Вникаючи в суть, деталі чого-небудь, доходити до розуміння чогось.

Сміється [Юхим], плечима знизує: книжка, мовляв, як і справжня книжка, і сторінки й літери в їй [ній],.. а почнеш розбиратись у їй [ній], то немов хтось живий .. забрався туди та й патякає по-своєму (С. Васильченко);

Вона йшла додому з отуманеною головою. В думках усе переплуталось, і дівчина не в силі була сама розібратися в тій плутанині (С. Журахович);

– Мені наказали, щоб допоміг вам розібратися в житейській суєті (М. Стельмах);

// Орієнтуватися в обставинах, розуміти те, що відбувається.

– Міняють [самостійники] личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть... Думають, темні, згарячу не розберемось – де згуба, а де порятунок (О. Гончар);

Природний гомін навколо раптово перервався страшним вибухом. Подумати, розібратися, де краще лягти, не вистачало ні часу, ані глузду (Іван Ле);

// Піддавати аналізові що-небудь.

Не мав часу розбиратися в плутанині спогадів (М. Стельмах);

Думки, одна від одної складніші, болісніші, мучили його, і він, щоб розібратися в них, став пригадувати своє дитинство (Григорій Тютюнник).

2. у (на) чому. Розуміти, усвідомлювати, з'ясовувати що-небудь для себе.

– А тепер, бач: молоко на губах не обсохло, а туди ж... Та чи ж воно розбирається на тому, що то є меншовик, а що – більшовик і що таке справжня соціал-демократія? (Ю. Смолич);

Жаннет, офіціантка в кафе, не розбиралась у тому, що говорять про міністрів (О. Іваненко);

– Зрозуміло, – зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський);

// Мати певні знання в якій-небудь галузі, бути добре обізнаним у чомусь.

Добре розбирався він в складних взаєминах різних політичних партій (А. Головко);

В техніці .. він не дуже розбирався (Н. Рибак);

Василь Карпець, вусатий дядько, .. не згірше цигана розбирався на конях (М. Стельмах);

// Критично сприймати, оцінювати що-небудь.

Скільки разів мені .. в житті доводилось спостерігати, як юнаки з очевидною ерудицією, що вміли розбиратись у всіх деталях кожної чужої сцени, першого-ліпшого кадру, – виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко).

3. Розрізняти кого-, що-небудь, враховувати відмінність, різницю між кимсь, чимсь.

Степан Тимофійович бачив на своєму віку чимало людей і вмів у них розбиратися (В. Собко);

// у чому. Розумітися на чомусь, мати досвід у чому-небудь.

– Так оце ти... лікуєш людей?.. А хто ж тебе навчив цьому? – Мама. Вони в усяких зіллях розбиралися (М. Стельмах);

– Та я не дуже й розбираюсь у мелодіях, я вмію тільки співати по-перепелиному (В. Земляк).

4. тільки док., розм. Стати зарозумілим, розпущеним, почати свавільно поводити себе; розпуститися.

– Так тобі і треба. Ти вже було дуже розібрався, і вже й писаря не слухав (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Коли хочеш сердитись, то сердься, а не кидай на святий хліб ложкою, – обізвався вперше сердито на свою жінку Карпо .. – Щось ти справді вже дуже розібралась (І. Нечуй-Левицький);

А Максим – як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок... Так розледачів, розібрався, розпився, що сказано: ні до чого (Панас Мирний).

5. розм. Знімати з себе одяг; роздягатися.

Людина розбирається, лягає і вкривається, але не одіялом, а грубою периною (Леся Українка);

Михайло .. перейнявся пустотливістю Жабі, вибриком подався в кут, де річка загинала за ліс, хутко розібрався й шубовснув у воду (Олесь Досвітній).

6. розм. Ставати дужчим, сильнішим; посилюватися (про стихійні сили природи).

Розбирався гострий, морозний вітер (Іван Ле);

Раптом зашуміло на ліщині листя. Вітрець розбирається, подумала Даринка й розплющила очі (І. Вирган).

7. розм., рідко. Ставати на свої місця, розходитися по своїх місцях.

Не встигло ще й розібратись стихійно виросле військо, .. ще й командира над ними нема (О. Гончар).

8. тільки недок. Пас. до розбира́ти 1–4.

Щоразу колишня ханська резиденція втрачала споруду за спорудою, бо аварійні об'єкти не укріплювались, а розбирались (з наук.-попул. літ.);

Те ж саме можна сказати і про кінець рецензії, де розбирається побічна сторона видання (Панас Мирний).

◇ Без півлі́три (без півлі́тра) не розбере́ш (не розбере́шся) див. розбира́ти;

(1) Розбира́лося по кісточка́х (д) див. перебира́ти.