розбирати

РОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІБРА́ТИ, розберу́, розбере́ш, док.

1. кого, що. Брати, забирати все (всіх) по одному або частинами.

Од батька, од матері, що повмирали, зосталось сім сиріточок малюсеньких [малюсіньких], і як їх стали люди розбирати, то й вона хлопчика .. узяла у прийми (Г. Квітка-Основ'яненко);

Коли на камбузі розбирали обід, то кок, знаючи апетит своїх товаришів, кожному поклав по три великі котлети (М. Трублаїні);

Прийшли доярки .. Розібравши дійниці, стали доїти корів (Григорій Тютюнник);

// розм. Те саме, що розкупо́вувати.

– Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Оксана:] Та й чого ж не купила [кавун]? [Ганя:] Пізно до крамниці пішла, розібрали (О. Корнійчук).

2. що. Розкладати що-небудь на складові частини, деталі.

Вже я й об'єктив здіймав, і апарат розбирав, показував, що він не стріляє, як запевняли баби, – ніщо не помогло (М. Коцюбинський);

Мар'ян заходився швидко розбирати облюбованого сепаратора (С. Чорнобривець);

Треба було протерти ствол та розібрати й помастити замок [рушниці] (М. Трублаїні);

Людський організм не годинник, що його можна розібрати на найдрібніші часточки, вичистити, змастити, скласти, завести – і він піде (В. Гжицький);

// Роз'єднувати, розділяти на частини.

Цвітну капусту варять, розбирають на окремі суцвіття, заливають олією, змішаною з оцтом (з наук.-попул. літ.);

// Обробляти тушу свійської тварини.

Він допоміг .. обсмалити й розібрати кабанчика, порубав м'ясо, наносив води, наколов дровець (Ю. Яновський);

// Порушувати цілісність якої-небудь споруди, руйнувати, розкладаючи її на окремі частини.

Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Т. Шевченко);

Щоб не замерзнуть, Андрій нишком по ночах рубав по шляху верби або розбирав стріху у сусідніх порожніх будинках (М. Коцюбинський);

Тепер кривому Тихонові не дає [учитель] спокою: твій млин, каже, тільки батюшці гроші меле, – розбери його, то хоч дров будеш мати, а то хтось спалить ік лихій годині (С. Васильченко);

// Прибирати руїни, згарища, забираючи звідти все частинами.

Чулися дружні голоси жіночої рятівної команди, що десь зовсім близько вже розбирала завал (В. Кучер);

[Другий самарянин:] А ми тим часом розберем руїни і занесем каміння в Самарію! (Леся Українка);

// розм. Викручуючи головку в снаряді, виймати з нього вибухівку.

– Ви носите страх біля серця?! – не повірила мама. – То як же ви снаряди розбираєте? (М. Стельмах).

3. що. Перебираючи що-небудь, розкладати, розміщувати, сортувати і т. ін. за певним принципом.

От посідали [дівчата], стали квітки розбирати (Грицько Григоренко);

Швидко хлопці та дівчата .. почали допомагати молодій завідувачці розбирати книги, складати каталоги, розставляти літературу на полицях (Ю. Збанацький);

– В кожну другу ямку посадимо троянду, – пояснив Ребрик, розбираючи в'язанку, – а між ними по шипшині (М. Томчаній);

Вийшов Шевченко з казарми і наштовхнувся на Кузьмича, що розбирав цілу в'язку вудок із саморобними дротяними гачками (З. Тулуб);

// Виймаючи з чого-небудь те, що міститься в ньому, розкладати, сортувати.

Арсен розбирав чемодан, вправно працюючи обома руками (Л. Дмитерко);

Луківна відвернулась і уткнулася в клунок. Похапливо розбирала речі, а сама за слізьми нічого не бачила (Яків Баш);

// Беручи віжки, правильно розподіляти їх в руках для управління.

Оксен сів на лінійку, розібрав віжки і крикнув на конячину, що дрімала, опустивши голову (Григорій Тютюнник);

// Перебирати що-небудь (чотки, волосся і т. ін.).

Катря стояла у [біля] стола, розбираючи чотки у руках (Марко Вовчок);

Посаде [посадить свекор] іноді Івася собі на коліна, і, коли дитина почне розбирати рученятами його білу бороду, він розказує йому різні приповістки (Панас Мирний).

4. що, також із сполуч. чому, чом, що. Вникаючи в подробиці чого-небудь, розглядаючи щось детально, з'ясовувати істину, виносити певне рішення.

– Наш пан Адам – апостол!.. – І “апостол” розбирав сварки та суперечки, мирив сусідів, давав усякі ради (М. Коцюбинський);

З столиці прислали .. комісію. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І. Нечуй-Левицький);

– А покличу я громаду, Щоб укупі розібрати, Чом у нас немає ладу (В. Самійленко);

// Піддавати аналізові що-небудь.

Проценко почав розбирати, що йому наплів п'яний Довбня... (Панас Мирний);

Ми розбираєм учинок Стася, ведем суперечки, сміємось разом – і се нас мирить – панну Анелю й мене (М. Коцюбинський);

У вільні години Хома розбирав із своїми їздовими становище на фронтах (О. Гончар);

Заспокоївшись, що ніхто йому не перешкодить, князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Леся Українка);

// Вести слідство, розглядати судові справи.

Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй присудити? (Л. Глібов).

5. що, також із спол. що. Розпізнавати, вгадувати що-небудь зором, на слух, дотик і т. ін.

Вона не знала того, що Катерина, навчивши її кидати карти, не навчила розбирати по лиці, хто сумний, хто веселий, хто добрий, хто лихий (Грицько Григоренко);

В темені ночі Василько розбирав, що біля стовпа стоїть вартовий і курить (А. Турчинська);

Напису не можна було розібрати. Лише одне викарбуване слово “Катерина” зберіг твердий камінь... (Є. Кравченко);

Михайло пильно вслухався в розмову, аж нахилився вперед, але не зміг розібрати, що говорять французи (А. Хижняк);

// Уміти прочитати що-небудь (перев. нерозбірливо, дуже дрібно написане).

Майорові, видно, було вже нелегко розбирати дрібний почерк (О. Гончар);

Ігор ледве розбирає записку: “Я жду, що ви мене запросите на вальс. Маня” (І. Багмут).

6. що, також із спол. що, де. Розуміти, усвідомлювати що-небудь, з'ясовувати щось для себе.

Вона вже багато чого розбирала і не раз питала матері: – Нащо вам, мамо, заміж іти? – Ось ми піднімемось на ноги, ми і вас, і себе прогодуємо! (Грицько Григоренко);

[Хуса:] Звичайне, мати, як стара людина, не розбирає, що в часи новітні не можна звичаїв старих держати (Леся Українка);

Що ж у неї на думці, того й сама не розбере (Г. Квітка-Основ'яненко);

Заблудив [зв'язковий] і тепер ніяк не може розібрати, де права сторона, а де ліва (М. Трублаїні);

// Розуміти чию-небудь поведінку, натуру.

Ніяк не розбереш теперішню молодь (М. Стельмах);

Таким його знав давно Опанас, та недавно розібрав, а люди й зовсім не розбирали (Грицько Григоренко);

// Мати певні знання в якій-небудь галузі, бути добре обізнаним у чомусь.

[Грицько (дивуючись):] От що воно значить – розумний чоловік, освічений чоловік! Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається (Панас Мирний);

– А ти хіба по-фінськи розбираєш? (Григорій Тютюнник);

// Розучувати, засвоювати музичний твір, відтворюючи його на інструменті.

Сестри посідали за рояль і почали розбирать нову п'єсу (І. Нечуй-Левицький);

Вона старанно розбирала нову пісеньку французького короля Людовіка XIII в переробці для клавесина Генріха Гіза (З. Тулуб);

Марина Петрівна за роялем розбирає ноти (І. Муратов).

7. кого, що і без прям. дод. Розрізняти кого-, що-небудь, враховувати відмінність, різницю між кимсь, чимсь.

Ні почот [пошана], ні слава, ні заможність – ніщо не захищало його від тієї напасниці – туги, що, не розбираючи, гризе людське серце і в багатого, і в убогого (Панас Мирний);

Побіг він [Осел] навпростець, нічого не минає, Чи нива, чи баштан – не розбирає, Толочить і ламає (Л. Глібов);

Там [в корчмі] пили якісь – хто їх розбере – чи воно панки, чи цигани... (М. Коцюбинський).

8. кого, що, перен., розм. Охоплювати, оволодівати ким-небудь (про почуття, стан і т. ін.).

У хаті було тихо та сумно; мене почав сон розбирати (Панас Мирний);

Перед ним стояли Назіра-хон та Чинар-бібі, ледве стримуючись, щоб не засміятися, їх розбирав сміх (Іван Ле);

[Казибрід:] Жаль мене розібрав. Пішов я до війта, до радниці – він там з писарем податки відбирає (І. Франко);

Як на зло розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (М. Чабанівський).

9. кого, що, перен., розм. Сильно діяти, впливати на кого-небудь, викликаючи хвилювання, збудження і т. ін.; проймати.

– А що, і тебе розбира краса руської баби? (Григорій Тютюнник);

Пісні розібрали студентів; вони почали співати хором (І. Нечуй-Левицький);

// безос.

– Не бреши! – обірвав його Остап. – А що – розібрало? – зареготав Мартин. – Значить, правда очі коле, так? (М. Ю. Тарновський);

// Приводити кого-небудь до стану сп'яніння (про алкогольні напої).

Дедалі помітно вино починає їх розбирати (Леся Українка);

Василину розібрала горілка. На неї найшла охота до танців (І. Нечуй-Левицький);

Друга склянка вже розібрала Іва. Він ледве ворочав язиком, похитувався на довгих волосатих ногах (Ю. Збанацький);

// Розладнувати шлунок.;

// безос.

Розібрало, як вовка пиво на третій день (прислів'я).

10. що, розм. Скидати одяг; роздягати.

Ввійшла [Устина], а панночка стоїть перед дзеркалом і вже усе зриває з себе. – Де се бігала? Швидше мене розбирай! Швидше: я спати хочу! (Марко Вовчок).

11. що, лінгв. Піддавати аналізові; аналізувати.

Розбирати речення.

(1) Розібра́ти смак чого – відчувати повною мірою що-небудь.

Він добре розібрав смак провідницького життя (М. Коцюбинський).

△ (2) Розбира́ти / розібра́ти буке́ти – проривати, прополювати яку-небудь кущисту сільськогосподарську культуру, залишаючи по одній чи дві стеблини.

Розбирати букет треба впоперек посівів – це забезпечує прямолінійність поперечних рядків, що дуже важливо для наступних, механізованих обробітків (з наук. літ.);

Треба було швидко розібрати букети, щоб буряки не стекли (з наук. літ.).

◇ (3) Без півлі́три (без півлі́тра) не розбере́ш (не розбере́шся), жарт. – дуже важко що-небудь зрозуміти.

– Діла, брат. Такі діла, що без півлітри не розбереш (Ю. Збанацький);

– Хто ж винен?.. – дивувався Петрюк. – Дідько його знає... – Кифір чорним пальцем розгладжував брови, тер бороду, пропогоджувавсь. – Тут без півлітра не розберешся... (В. Бабляк);

Госпо́дь (святи́й, хто і т. ін.) [його́] розбере́ див. Госпо́дь;

Зло (злість) бере́ (забира́є, розбира́є) / <�Зло взяло́> <�Злість взяла́> див. зло¹;

[І] [сам] чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є) див. чорт;

Лю́ди ніч [по шматка́х] розібра́ли див. лю́ди;

(4) Ніч розібра́ти – про закінчення ночі.

– І де це ти, чоловіче, чапиш ото до такої пори? – незлобливо, більше з співчуттям, запитала вона. – Вже люди ніч розібрали, а ти ніяк з тою зборнею не розпрощаєшся... (А. Іщук);

Перебира́ти (розбира́ти) / перебра́ти (розібра́ти) по кісточка́х ([усі́] кісточки́, [усі́] жи́лочки) див. перебира́ти;

(5) Ре́гіт розбира́є (д) див. регота́ти.