розбирати

АНАЛІЗУВА́ТИ (розчленовувати ціле на складові частини, піддавати критичній оцінці — перев. про логічний характер дослідження), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИ. — Док.: проаналізува́ти, розгля́нути, розібра́ти. Він докладно почав аналізувати зауваження, з якими виступили літстудійці (О. Донченко); Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (М. Рильський); Ми розбираємо учинок Стася, ведем суперечки, сміємося разом (М. Коцюбинський); — Пор. вивча́ти.

ОБГОВОРЮВАТИ (про учасників зібрання, зборів тощо — висловлювати свою думку про кого-, що-небудь, пропонувати щось), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИ розм., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал. — Док.: обговори́ти, розгля́нути, розібра́ти, обсуди́ти. Тепер Соя не жартував, говорив суворо, повчально. Так пункт за пунктом обговорили увесь договір (Д. Ткач); На місцевкомі довелось розглядати Таратуту. Некрасива ця історія.. була... тільки ниточкою від клубочка (О. Гончар); Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового учителя (О. Іваненко); Врешті, це діло Ви, мабуть, обсудите гурточком, а поклавши, що перекладати, звістіть мене (М. Коцюбинський).

РОЗБИРА́ТИ (брати все, всіх по одному або частинами), РОЗТЯГА́ТИ (РОЗТЯ́ГУВАТИ), РОЗТА́СКУВАТИ розм.; РОЗХА́ПУВАТИ розм. (жадібно, квапливо). — Док.: розібра́ти, розтягти́ (розтягну́ти), розтаска́ти, розхапа́ти, розхопи́ти діал. Біля приміщення варти партизани озброюються: розбирають рушниці, чіпляють патронташі та й мерщій заряджають гвинтівки (А. Головко); Цього дня приїхали (залужани) за пшеницею цілим обозом, стали розтягати інвентар: борони, рала, плуги, навіть сівалки (Григорій Тютюнник); Рвуть з рук, смикають, розтягують клунки, не поторгувавшись, несуть в хати (І. Нечуй-Левицький); Татари не зупинялися ховати мерців. І вили над ними шакали вночі, розтаскуючи по міжгір'ях їх білі кістки (З. Тулуб); Схоплювались (студбатівці), на ходу затягали пояси і ще зі сном у очах бігли напівсліпі до пірамід, розхапували зброю (О. Гончар).

РОЗУМІ́ТИ (бути здатним правильно оцінювати, осягати розумом що-небудь), ТЯ́МИТИ розм., РОЗБИРА́ТИ розм., МІЗКУВА́ТИ розм., МІРКУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм., ПЕ́ТРАТИ розм., ПРИБИРА́ТИ розм., ШУ́ПИТИ розм., КМІ́ТИТИ (КМЕ́ТИТИ) рідше, КМІТУВА́ТИ рідко. Він висмикнув револьвера й вистрелив, не розуміючи сам, що робить (Ю. Яновський); — Не заспокоюй, синку, не треба, — байдуже так сказала тітка Меланка. — Краще вже не буде, як є. Я при повній тямі, то й тямлю, що там зі мною коїться (Є. Гуцало); Я не розбираю ясно, що зі мною (О. Кобилянська); — Як це не дивно тобі, а теж на плечах голову, не гарбуз, маю. Дещо таки мізкую. — Бачу, за кого ти руку тягнеш (А. Головко); Захар ледве ноги волік, й усей час злоба не кидала його; він не міг міркувати як слід розумом, а тільки відчував душею якусь кривду (А. Кримський); — Ну, ляпнуло собі щось перед сном оце дрімайло. Хіба воно, дурненьке, щось тямкує? — примирливо сказав батько (М. Стельмах); — Думати треба, Куксо, і людей розпитувати, коли сам не петраєш (В. Кучер); Одного разу.. сиділи оце вони (Кармелева сім'я) усі вкупі і дивилися такеньки, наче б, справді, не прибирали вже собі чого пожадати (Марко Вовчок); (Марина:) Мале чортеня, а вже щось шупить (І. Карпенко-Карий); Уже дитина кметить (Словник Б. Грінченка).

РОЗУМІ́ТИ по якому, з якої (володіти якою-небудь мовою, бути в змозі сприймати зміст висловленого нерідною мовою), ТЯ́МИТИ розм., КУМЕ́КАТИ по якому, розм., РОЗБИРА́ТИ розм., МЕТИКУВА́ТИ розм., РОЗМИШЛЯ́ТИ розм. — Док.: зрозумі́ти. Стара Зінька слухала, але нічого не розуміла з великоруської та церковної мови (І. Нечуй-Левицький); Угорець не розумів мови, не розумів цих людей і їхньої фанатичної впертості (О. Гончар); Він не зовсім тяме української мови (Збірник про М. Кропивницького); В Чурук-Су ніхто не знає ніякої іншої мови, крім своєї, хіба Гасан, що метикує по-арабському, та Ахмет, що трохи кумекає по-китайському (О. Досвітній); — А ти хіба по-фінськи розбираєш? — А що ж тут такого? У них така мова, як і в нас, тільки другими словами (Григір Тютюнник); Хазяїн, річ таку почувши (А по-цапиному він дещо розмишляв), Йому дзвінок на шию намотав (Є. Гребінка).