розбирач

РОЗБИРА́Ч, а́, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини.

Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (Наука.., 5, 1958, 55);

Екіпаж мисливця «Мирный» доставив на китобазу кашалота-велетня вагою понад 40 тонн. Розбирачі виявили в його шлунку живого кальмара (Рад. Укр., 1.I 1965, 4).

Значення в інших словниках

1. розбирач — розбира́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розбирач — -а, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбирач — РОЗБИРА́Ч, а́, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини. Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах