розважний
РОЗВАЖНИ́Й¹, а́, е́.
Який може розважати (у 2 знач.).
РОЗВАЖНИ́Й², а́, е́.
Якого можна ділити на частини, розважувати (див. розва́жувати¹).
РОЗВА́ЖНИЙ, а, е.
Те саме, що розва́жливий.
Завжди розважна і спокійна, вона, як тільки ввійшла, нервово запитала: – У в-вас х-х-тось є? (А. Хижняк);
Гайчура, що взяв не одну фортецю, спалив не один маєток, став ще більш розважним, обережним у поводженні з ворогом – хитрим і непримиренним (П. Панч);
Брат і Денис дають поради збоку Розважні й мудрі: старших поколінь Одвічне право... (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)