розважний
РОЗВА́ЖНИЙ, а, е. Те саме, що розва́жливий.
Завжди розважна і спокійна, вона, як тільки ввійшла, нервово запитала: — У в-вас х-х-тось є? (Хижняк, Тамара, 1959, 59);
Гайчура, що взяв не одну фортецю, спалив не один маєток, став ще більш розважним, обережним у поводженні з ворогом — хитрим і непримиренним (Панч, Гомон. Україна, 1954, 401);
Брат і Денис дають поради збоку Розважні й мудрі: старших поколінь Одвічне право… (Рильський, II, 1960, 121).
РОЗВАЖНИ́Й¹, а́, е́. Який може розважати (у 2 знач.).
РОЗВАЖНИ́Й², а́, е́. Якого можна ділити на частини, розважувати ( див. розва́жувати¹).
Словник української мови (СУМ-11)