розвернутий
РОЗВЕ́РНУТИЙ, РОЗВЕ́РНЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розверну́ти.
Дах, розвернутий вітром, поріс мохом та бур'яном (Ю. Мокрієв);
Танк зсунувся з горба й стояв серед поля, розвернутий навкіс до окопу бронебійників (Л. Первомайський);
// у знач. прикм.
Ми в одну мить опинилися на конях і по розвернутій дорозі кинулись униз (П. Панч);
Як смикала [Марія] солому, на розвернений прикидок подивилась і думала з сумом про Тихона (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)