розвернутий

РОЗВЕ́РНУТИЙ, РОЗВЕ́РНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розверну́ти.

Дах, розвернутий вітром, поріс мохом та бур’яном (Мокр., Острів.., 1961, 21);

Танк зсунувся з горба й стояв серед поля, розвернутий навкіс до окопу бронебійників (Перв., Дикий мед, 1963, 204);

// У знач. прикм.

Ми в одну мить опинилися на конях і по розвернутій дорозі кинулись униз (Панч, II, 1956, 63);

Як смикала [Марія] солому, на розвернений прикидок подивилась і думала з сумом про Тихона (Головко, II, 1957, 118).

Значення в інших словниках

1. розвернутий — розве́рнутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розвернутий — розвернений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвернути. || розвернуто, розвернено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвернутий — РОЗВЕ́РНУТИЙ, РОЗВЕ́РНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розверну́ти. Дах, розвернутий вітром, поріс мохом та бур'яном (Ю. Мокрієв); Танк зсунувся з горба й стояв серед поля, розвернутий навкіс до окопу бронебійників (Л. Первомайський); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах