розвилка

РОЗВИ́ЛКА, и, ж.

1. Відгалуження (у 2 знач.) гілок.

У дерев маловитривалих південних сортів, при різких коливаннях температури наприкінці зими, часто пошкоджуються морозами штамб і розвилка основних гілок крони (з наук.-попул. літ.);

Держак [граблів] .. – з рівної молодої ліщини, часто з природною розвилкою (з наук.-попул. літ.);

// Місце, де утворюється таке відгалуження.

Дерево захиталося, зарипіло. Роман поліз вище, Яринка сіла на розвилці (Ю. Збанацький);

Зимові кубельця з гусінню міцно присновані [прикріплені] до верхівок і розвилок гілок і не гойдаються (з наук. літ.).

2. Місце розгалуження дороги.

На розвилці доріг, тулячись ближче до березняка, стояв найближчий, одноповерховий будиночок (В. Козаченко);

Коли Катя прийшла до розвилки, де рейки з'єднувалися з шахтною залізницею, всі вже були там (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. розвилка — розви́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розвилка — див. дорога; роздоріжжя  Словник синонімів Вусика
3. розвилка — -и, ж. 1》 Відгалуження (у 2 знач.) гілок. 2》 Місце розгалуження дороги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розвилка — (дороги) роздоріжжя, розстань, розтік, розтока, див. рогуля  Словник чужослів Павло Штепа
5. розвилка — РОЗВИ́ЛКА (стовбура дерева, гілки), РОЗВИ́ЛИНА, РОЗСО́ХА, РОЗГІ́ЛКА, РОЗГІ́ЛЛЯ, РОЗГІ́ЛЕННЯ розм., РОГА́ТИНА розм. Я швидко відшукав потрібну грушу, в розвилці розчахнутих стовбурів, серед листя, прикиданого снігом...  Словник синонімів української мови
6. розвилка — РОЗВИ́ЛКА, и, ж. 1. Відгалуження (у 2 знач.) гілок. У дерев маловитривалих південних сортів, при різких коливаннях температури наприкінці зими, часто пошкоджуються морозами штамб і розвилка основних гілок крони (Колг. Укр.  Словник української мови в 11 томах