розворушений
РОЗВОРУ́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розворуши́ти.
Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (І. Рябокляч);
Щоб менше штовхали розворушені чеканням глядачі, пан Купа виліз коло самого помосту на березовий пеньок (О. Ільченко);
// у знач. прикм.
Розворушена грязюка пахтить так, що навіть воли пирскають, а дівчата, що стоять поміж людьми, затулюють носи кінчиками хусток (С. Васильченко);
Аж лігши на стіл, придавивши своїм огряднуватим тілом розворушені папери й старі синьки, він похапцем щось підраховував (Ю. Шовкопляс);
Він водив очима по кімнаті, і густі, .. крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)