1. Словник української мови у 20 томах

розворушений

РОЗВОРУ́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розворуши́ти.

Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (І. Рябокляч);

Щоб менше штовхали розворушені чеканням глядачі, пан Купа виліз коло самого помосту на березовий пеньок (О. Ільченко);

// у знач. прикм.

Розворушена грязюка пахтить так, що навіть воли пирскають, а дівчата, що стоять поміж людьми, затулюють носи кінчиками хусток (С. Васильченко);

Аж лігши на стіл, придавивши своїм огряднуватим тілом розворушені папери й старі синьки, він похапцем щось підраховував (Ю. Шовкопляс);

Він водив очима по кімнаті, і густі, .. крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розворушений — розвору́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розворушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розворушити. || розворушено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розворушений — Розвору́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розворушений — РОЗВОРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розворуши́ти. Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (Ряб. Словник української мови в 11 томах