розворушений
РОЗВОРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розворуши́ти.
Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (Ряб., Золототисячник, 1948, 65);
Щоб менше штовхали розворушені чеканням глядачі, пан Купа виліз коло самого помосту на березовий пеньок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 202);
// У знач. прикм.
Розворушена грязюка пахтить так, що навіть воли пирскають, а дівчата, що стоять поміж людьми, затулюють носи кінчиками хусток (Вас., І, 1959, 377);
Аж лігши на стіл, придавивши своїм огряднуватим тілом розворушені папери й старі синьки, він похапцем щось підраховував (Шовк., Інженери, 1956, 171);
Він водив очима по кімнаті, і густі,.. крилаті брови то зводились, то спадали, виявляючи мінливість розворушених думок (Досв., Вибр., 1959, 251).
Значення в інших словниках
- розворушений — розвору́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розворушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розворушити. || розворушено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розворушений — РОЗВОРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розворуши́ти. Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (І. Рябокляч); Щоб менше штовхали розворушені чеканням глядачі, пан Купа виліз коло самого помосту на березовий пеньок (О. Словник української мови у 20 томах
- розворушений — Розвору́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)