Великий тлумачний словник сучасної мови

розворушений

розвору́шений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розворушити.

|| розворушено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розворушений — розвору́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. розворушений — РОЗВОРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розворуши́ти. Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (І. Рябокляч); Щоб менше штовхали розворушені чеканням глядачі, пан Купа виліз коло самого помосту на березовий пеньок (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. розворушений — Розвору́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розворушений — РОЗВОРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розворуши́ти. Коні самі стали, підбігши до великої купи розворушеного під снігом перегною (Ряб.  Словник української мови в 11 томах