розгвинченість

РОЗГВИ́НЧЕНІСТЬ, ності, ж., розм.

Властивість за знач. розгви́нчений 2.

Зціпивши зуби, він [Городовський] кричав сам собі, що у відповідь на цю дику розгвинченість мусить затримати Тоню до ранку, а передусім заборонити їй одягатись. Але кожне його зусилля викликало тільки нову спазму огиди, і він мовчав, охоплений колючим нервовим холодом (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. розгвинченість — розгви́нченість іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розгвинченість — -ності, ж., розм. Властивість за знач. розгвинчений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгвинченість — РОЗГВИ́НЧЕНІСТЬ, ності, ж., розм. Властивість за знач. розгви́нчений 2.  Словник української мови в 11 томах