розговіння

РОЗГОВІ́ННЯ, я, с.

Скоромна їжа, яку вживають під час розговин.

На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. розговіння — розгові́ння іменник середнього роду церк.  Орфографічний словник української мови
2. розговіння — Дія за знач. розговлятися  Словник церковно-обрядової термінології
3. розговіння — -я, с., церк. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розговіння — РОЗГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин. На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Янов., І, 1954, 260).  Словник української мови в 11 томах