розговіння

розгові́ння

-я, с., церк.

Скоромна їжа, яку вживають під час розговин.

Значення в інших словниках

1. розговіння — розгові́ння іменник середнього роду церк.  Орфографічний словник української мови
2. розговіння — Дія за знач. розговлятися  Словник церковно-обрядової термінології
3. розговіння — РОЗГОВІ́ННЯ, я, с. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин. На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. розговіння — РОЗГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин. На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Янов., І, 1954, 260).  Словник української мови в 11 томах