розголошений

РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розголоси́ти.

Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. розголошений — розголо́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розголошений — [розголошеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. розголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розголосити. || розголошено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розголошений — Розголо́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розголошений — РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розголоси́ти.  Словник української мови в 11 томах