розголошений

розголо́шений

[розголоше^ини^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. розголошений — розголо́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розголосити. || розголошено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розголошений — РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розголоси́ти. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. розголошений — Розголо́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розголошений — РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розголоси́ти.  Словник української мови в 11 томах