Великий тлумачний словник сучасної мови

розголошений

розголо́шений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розголосити.

|| розголошено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розголошений — розголо́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. розголошений — [розголошеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  3. розголошений — РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розголоси́ти. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. розголошений — Розголо́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розголошений — РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розголоси́ти.  Словник української мови в 11 томах