розгонисто

РОЗГО́НИСТО.

Присл. до розго́нистий.

Парубок розгонисто навстіж відкриває співучі ворота (М. Стельмах);

Коси Марії розгонисто лежать на мураві (О. Ільченко);

Курлов, не підводячи голови, написав у верхньому лівому кутку листівки “друкувати”, поставив дату і розгонисто підписався (Л. Первомайський);

Сагайдак розгонисто розсміявся і, стріпнувши своїм цупким чубом, глянув на Кужеля (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. розгонисто — розго́нисто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розгонисто — Присл. до розгонистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгонисто — РОЗГО́НИСТО. Присл. до розго́нистий. Парубок розгонисто навстіж відкриває співучі ворота (Стельмах, II, 1962, 406); Коси Марії розгонисто лежать на мураві (Ільч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах