1. Словник української мови у 20 томах

розгонисто

РОЗГО́НИСТО.

Присл. до розго́нистий.

Парубок розгонисто навстіж відкриває співучі ворота (М. Стельмах);

Коси Марії розгонисто лежать на мураві (О. Ільченко);

Курлов, не підводячи голови, написав у верхньому лівому кутку листівки “друкувати”, поставив дату і розгонисто підписався (Л. Первомайський);

Сагайдак розгонисто розсміявся і, стріпнувши своїм цупким чубом, глянув на Кужеля (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгонисто — розго́нисто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. розгонисто — Присл. до розгонистий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгонисто — РОЗГО́НИСТО. Присл. до розго́нистий. Парубок розгонисто навстіж відкриває співучі ворота (Стельмах, II, 1962, 406); Коси Марії розгонисто лежать на мураві (Ільч., Вибр. Словник української мови в 11 томах