розгороджений

РОЗГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розгороди́ти.

Хата його стояла розгороджена – ані тину, ні деревини поблизу (Л. Первомайський);

Тини розгороджені, хата обдерта, вся господа нагадує пустку (В. Собко);

Вся площа була розбита на малюсінькі дворики, розгороджені один від одного колючим дротом, натягненим на стовпчики (І. Сенченко).

Значення в інших словниках

1. розгороджений — розгоро́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розгороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розгородити. || розгороджено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгороджений — Розгоро́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розгороджений — РОЗГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгороди́ти. Хата його стояла розгороджена — ані тину, ні деревини поблизу (Перв., Невигад.  Словник української мови в 11 томах