розгороджений
РОЗГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгороди́ти.
Хата його стояла розгороджена — ані тину, ні деревини поблизу (Перв., Невигад. життя, 1958, 146);
Тини розгороджені, хата обдерта, вся господа нагадує пустку (Собко, П’єси, 1958, 7);
Вся площа була розбита на малюсінькі дворики, розгороджені один від одного колючим дротом, натягненим на стовпчики (Сенч., Опов., 1959, 71).
Словник української мови (СУМ-11)