розгромлений
РОЗГРО́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розгроми́ти.
Містечко розгромлене, перетворене в пустку (О. Гончар);
Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (О. Довженко);
// розгро́млено, безос. пред.
Приміщення комітету розгромлено. Але сам комітет – живий! Діє! (А. Головко);
Бої під Києвом у липні – вересні 1941 року на 83 дні прикували великі сили німецької армії. Було розгромлено 10 добірних кадрових дивізій фашистів (з газ.).
2. у знач. прикм. Який зазнав поразки, потерпів під розгрому.
Розгромлені лицарі зійшлися .. в лісі коло Ведмедевої гаври і почали пригадувати, які-то страховища перетерпіли вони в тій війні (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)