розгуджувати

РОЗГУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГУ́ДИТИ, джу, диш, кого, док., розм., заст.

Знеславлюючи кого-небудь, розлучати.

Розгудили наречену;

// що. Характеризувати що-небудь як неякісне, негарне і т. ін.

Кого Бог судить, чоловік не розгудить (Номис).

Значення в інших словниках

1. розгуджувати — розгу́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгуджувати — див. розгудити.  Великий тлумачний словник сучасної мови