роздертий
РОЗДЕ́РТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розде́рти.
Видко роздертий в боротьбі комір і туго скручені позаду руки (М. Коцюбинський);
Люто рвонулися вгору оскалені, роздерті вудилами кінські морди (О. Гончар);
Русь була роз'єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями [міжусобицями] (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)