роздертий
РОЗДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розде́рти.
Видко роздертий в боротьбі комір і туго скручені позаду руки (Коцюб., II, 1955, 258);
Люто рвонулися вгору оскалені, роздерті вудилами кінські морди (Гончар, II, 1959, 433);
Русь була роз’єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями (Фр., VI, 1951, 57).
Словник української мови (СУМ-11)