роздільний
РОЗДІЛЬНИ́Й, а́, е́.
Який розділяє, відокремлює що-небудь одне від одного.
РОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який ділиться на послідовні етапи або частини.
Роздільне збирання зернових культур сприяє економії праці на сушінні і очистці зерна, зменшує втрати врожаю (з наук.-попул. літ.);
// Який полягає у здійсненні таких етапів.
Збирання гречки провадиться роздільним способом (з наук. літ.).
2. Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений.
У виробничих приміщеннях підприємств громадського харчування повинні бути холодильні шафи або ванни з льодом для роздільного зберігання сировини (з наук.-попул. літ.);
Системи і апаратура [космічних] кораблів “Союз-4” і “Союз-5” працювали чітко й надійно як у роздільному, так і в зстикованому польоті (з газ.).
3. В якому чітко виявляються складові елементи (про вимову, звуки і т. ін.); виразний.
Мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)