роздільний
РОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який ділиться на послідовні етапи або частини.
Роздільне збирання зернових культур сприяє економії праці на сушінні і очистці зерна, зменшує втрати врожаю (Наука.., 8, 1956, 29);
// Який полягає у здійсненні таких етапів.
Збирання гречки провадиться роздільним способом (Хлібороб Укр., 7, 1973, 22).
2. Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений.
У виробничих приміщеннях підприємств громадського харчування повинні бути холодильні шафи або ванни з льодом для роздільного зберігання сировини (Технол. пригот. їжі, 1957, 14);
Системи і апаратура кораблів «Союз-4» і «Союз-5» працювали чітко й надійно як у роздільному, так і в зстикованому польоті (Веч. Київ, 23.I 1969, 2).
3. В якому чітко виявляються складові елементи (про вимову, звуки і т. ін.); виразний.
Мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Янов., І, 1958, 135).
РОЗДІЛЬНИ́Й, а́, е́. Який розділяє, відокремлює що-небудь одне від одного.
∆ Роздільна́ зда́тність [фотооб’єкти́ва] — властивість (фотооб’єктива) роздільно передавати на оптичному зображенні дуже близько розміщені точки або лінії;
Роздільни́й пру́тик — у художньому вишиванні — пружок, яким прикрашають рубці в жіночих сорочках, серветках, скатерках і т. ін.
Словник української мови (СУМ-11)