роздільний

ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Люди (раннього давньокам'яного віку) бродили невеликими відокремленими групами (з підручника); Полк мав просуватися вперед окремими загонами й дрібними групами (О. Гончар); З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця (з журналу); Стихійні, розрізнені виступи селян не могли досягти своєї мети (з науково-популярної літератури); Шафи для роздільного зберігання сировини.

Значення в інших словниках

1. роздільний — розді́льний прикметник дільчий; нарізний роздільни́й прикметник подільний  Орфографічний словник української мови
2. роздільний — I [роуз'д’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (який ділиться) II [роз'д'іл'ний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (який розділяє)  Орфоепічний словник української мови
3. роздільний — I розд`ільний-а, -е. 1》 Який ділиться на послідовні етапи або частини. || Який полягає у здійсненні таких етапів. 2》 Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений. Роздільний баланс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роздільний — РОЗДІЛЬНИ́Й, а́, е́. Який розділяє, відокремлює що-небудь одне від одного. РОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який ділиться на послідовні етапи або частини.  Словник української мови у 20 томах
5. роздільний — РОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який ділиться на послідовні етапи або частини. Роздільне збирання зернових культур сприяє економії праці на сушінні і очистці зерна, зменшує втрати врожаю (Наука.., 8, 1956, 29); // Який полягає у здійсненні таких етапів.  Словник української мови в 11 томах